Брізарт захищає слизову від квіткового пилку. Триває спеціальний ефір на радіо НВ. Мене звати Павло Новіков.
Я з вами працюю з 8мої до 10ї. Далі ефір підхоплять мої колеги, шановні. Нагадую, приєднуйтесь до нашої трансляції на Ютубі, підписуйтесь на YouTube канал Радіо НВ.
Коли підписалися, то зможете залишати коментарі і ставити запитання гостям наших ефірів. Ну і зараз на зв'язку з нами експерт аналітичного центру Солідінфо Тарас Семенюк. Пане Тарасе, вітаю в ефірі.
Слава Україні! Героям слава! Вітаю українців!
Е, ну, почнемо з нічної заяви російського диктатора Путіна. Уже там багато хто пише, що основною аудиторією були навіть не стільки російські громадяни і громадянки, тобто російське населення, а скоріше Дональд Трамп і ширше американська аудиторія. В цьому зверненні Путін сказав про готовність вести прямі переговори з Україною.
15 травня. Сенс переговорів має бути у тому, щоби усунути першопричини конфлікту, вийти на встановлення довгострокового міцного миру на історичну перспективу. Проігнорував він вимогу європейських лідерів, яка була погоджена з Дональдом Трампом про 30тритиденне повне припинення вогню.
Ну і вирішив перехопити ініціативу собі. Як ви бачите, а навіщо? Ну, можливо, якийсь є сенс в тому, щоби щоби тільки от Путін вирішував, да, що переговори, ну, наприклад, 15 травня після трьох згам років повномасштабної війни, я думаю, що для України та не так важлива дата початку переговорів, але в цьому ж є більше сенсів.
Як ви на це дивитесь? Ну, мабуть, не випадково саме 15 травня Путіну, значить, потрібні ці три дні наступних, адже він анонсував закриття неба над Капустяним Яром. Нагадаю, цей полігон, де ви де зберігаються фактично міжконтинентальні ракети, як комплекси Орещник.
Так, можливо, щось і заплановано на цей період. Невідомо, може бути. Це є звичайним путінським блефом, е, закриття е-е повітряного простору.
Так, таким чином ш підштовхуючи Дональда Трампа до ще більшого тиску на Зеленського. Або це може бути реальним, реальною якоюсь певною операцією для того, щоби вдарити по території України, як це було ударом по дрібній. пригадуємо, так, рішень вже використовувався на на на території нашої держави, тому 15-те число, думаю, невипадковим.
Е, подивимось, як це буде розвиватися. Але я би м навіть не сказав, що Путін відкинув пропозицію пропозицію ее української делегації та наших союзників, які вчора були в Києві. він радше не міг собі дозволити на неї погодитися, тому що це би означало для нього певний момент слабкості.
А він же ж не звик демонструвати слабкість, він звик демонструвати ее зверхність. І і ця зверхність завжди конвертується в тому, що хтось винен в тому, що відбувається лише не Росія. Тому я думаю, що вчорашній візит до Києва, Макрона, Стармера, Мерца та Дональда Туска, це власне був тим оцим сигналом для Росії, що Україна є не єдина.
І Путін чітко розуміє, що оця така єдність в Європі сьогодні, вона створює сильний кулак. І саме тому І саме тому Путін одразу відповів. Як правило, Кремль затягує з відповіддю, а тут відповідь одразу з'явилася буквально за кілька годин після заяви з Києва.
Тобто Кремль таким чином демонструє теж свою зацікавленість в переговорах, зважаючи на те, що сьогодні ситуація складається і не найкращим чином для самих росіян на полі бою. Ми дуже часто говоримо про те, що вони мають шалену перевагу, але це не так. Росіяни не мають шаленої переваги на фронті.
Відповідно, вони мають тактичну перевагу в окремих місцях. Але те, що їм не вдається просуватися, очевидно, це є перемога наша. І сигнали з боку наших союзників щодо збільшення витрат на оборонку в самій Європі та Україні.
Очевидно, говорить про те, що Путіну Путін розуміє перспективи цих сигналів, що вони будуть, що гроші будуть конвертуватися в зброю. І саме тому, як на мене, він згадує от про 15-те е про 15 травня і про те, що можна вийти на історичну певну перспективу. Ее, ну, історія - це про минуле, але не про майбутнє.
Тобто Путін, мабуть, хоче повернутися до якихось певних історичних базисів. і таким чином налаштувати всіх на свої інтереси. А його інтереси ми знаємо, це про зупинку постачання зброї, про демілітаризацію і про всі ті речі, які ще обговорювалися в 22-му році.
Тобто він буде апелювати до переговорів до Стамбулу в 22-му році, який відбувся. Навряд чи буде щось змінюватись. І він буде ставити, умовно він ставить себе в позицію типу я відкритий до переговорів, але вам прийдеться приймати мої умови.
які я висловлював саме в 22-му році, продовжую незмінно висловлювати сьогодні. Першочергов, це теж є сигнал до Сполучених Штатів Америки, адже Путін не хоче втрачати зв'язку з Дональдом Трампом, бо намітилася певна динаміка двосторонніх стосунків, тому це важливо і для нього теж. Загалом, оцей комплекс розуміння, оця цей пазл спільної картини, як би мала зупинитися війна і яким буде світопорядок у Європі після зупинки, це все залежить від того, наскільки вдасться зламати Путіна і не піти на його переговори.
Власне, а сам вибір Стамбулу, як можливого майданчика, чи це теж якраз у отой кошик, що ми повертаємося до змісту російських забаганок зразка 2022 року про скорочення там в десяток і більше разів Збройних сил України і по чисельності, і по наявності техніки. Тобто він хоче знову е вперед у минуле. Отак же ж виглядає.
Це так це виглядає. Але, розумієте, кожна зі столиць має свій формат переговорів. Е, за Стамбулом було сформовано саме от формат переговорів, який ми, е, ще бачили в 2022 році.
За Ерріадом дещо інший формат переговорів. Тобто це є кожна зі столиць має свої певні рамки, на які вона орієнтується. Тому я думаю тут, е, тим більше Дональд Трамп звернувся до до Ердогана з пропозицією долучитися до процесу.
От власне це золотий час Ердогана, можна в принципі так вважати, який міг би бути ось цим, ну, мабуть, я думаю, теж частково посередником. І що важливо, з вчорашньої зустрічі візит європейських лідерів був в координації, наскільки ми розуміємо, був в координації з Дональдом Трампом. Тобто Великий Доні повертається поступово, розуміючи, що з боку Росії немає прогресу, а він власне повертається додому.
Так от, як такий блудний син, який був самовпевнений в своїх в своїх непомильних стратегіях, зрозумів, що вони не працюють і без Європи йому не справитись самостійно, тому що і засилля Китаю теж відбувається. Тому, е, важливо, що Дональд Трамп був в курсі справ вчора. Ну, і це є така спільна, мабуть, робота щодо тиску на Росію.
Ми не знаємо, чи Штати готові відкривати нові санкції по щодо Росії, але така поспішна реакція Кремля, мабуть, свідчить про те, що такі можливості є. І таємними каналами такі санкційні певні кроки могли бути озвучені Кремлю. Е, однак, на це зважаючи, Кремль, ну, мабуть, тому і демонструє таку готовність до певних переговорів.
Зрештою, Китай теж говорить про важливість переговорів, але все це в публічній сфері. Натомість, я думаю, що все-таки в такій більш кулуарній сфері, Павле, там, де відбуваються справжні переговори, ну, роль Китаю є доволі такою двозначною. Демонстративно, публічно Китай говорить про мир, але ми всі чітко бачимо і розуміємо по фактах, що поглиблена співпраця Китаю, Росії та Північної Кореї, ну, тільки збільшується.
Ну, так. І вже ж є інформація, що тепер уже і Іран буде постачати Росії пускові установки для балістичних ракет малої і середньої дальності. Тобто, відповідно, ні про яку деескалацію не йдеться.
Кір Стармер, прем'єр-міністр Великої Британії, сказав: "Якщо Путін відмовиться припинити вогонь, я цитую, ми з Трампом посилимо військову допомогу Україні". Е, ви бачите реалістичним на даному етапі не те що збереження, хоча, ну, на щастя, немає відмови від постачання України зброї. Минулого тижня бачили і пакети американської допомоги.
Сьогодні зранку в новинах було про те, що Сполучені Штати схвалили передачу Німеччиною і ракет для патріотів, і інших систем озброєння американського виробництва Україні. Але чи реальним ви бачите на даному етапі, що Америка може посилити саме військову допомогу Україні? Головне, щоб Америка її не блокувала.
і не блокували ті не тільки для нас, але й для європейських партнерів, тому що передача ракет до систем РСЗВ Петріот або HMARS, власне кінцеве слово залишається за Америкою. Відповідно, е-е з цим також пов'язано, кінцеве слово пов'язано з наданням європейським країнам, як от Бельгії, яка обіцяла нам надати літаки F-16. Але поки, поки Бельгія не отримує свої F-35, вона не буде нам передавати F-16.
Це, в принципі, зрозуміло, як на мене. Тому оця така колаборація, вона була загальмована на в перших днів офіційної офіційного, скажемо так, старту президентства Дональда Трампа. Зараз воно наче повертається.
Американці розуміють, що їхня стратегія по тиску на європейців не спрацювала. І їм потрібно не тільки мати підтримку Європи, але це ж теж великий ринок. Європейці мають гроші, за які готові купляти американські товари, американську зброю, тому що вона вже виготовлена, вона вже є готова.
Натомість європейський оборонпроброн, ну, потрібно дещо більше часу на то, щоб його запустити на повну, на велику потужність. Тому, очевидно, і Європа, і Сполучені Штати, ну, вони приречені бути в тісній співпраці. І абсолютно було би не нелогічним і неправильним, якби ця співпраця була роз'єднана через якісь певні емоційні амбіції, мабуть, або не емоційні вихлопи Дональда Трампа.
Е, а з цього користає сам Китай і з цього користають користає Росія. Тому, очевидно, цей союз приречений на співпрацю. Це ми побачили вчора із останніх кроків того, що Сполучені Штати передають Україні зброю для захисту неба для Бохаймарс це про і наступ теж.
Тобто це ж не є про захист, це є про знищення позицій ворога. Тобто це є сигнали Путіну, що не буде так, як ти бажаєш. Натомість, очевидно, Путін буде вимагати, знову ж таки, буде вимагати в цьому жеж Стамбулі зупинок поставки зброї, хоча не гарантуватиму, очевидно і свої своє виробництво.
Тобто він не буде зупиняти своє виробництво зброї. Іран, як планував передати Росії, так і передасть. Китай, як е допомагає, е, Росії в комплектуючих, так і буде далі допомагати.
Більше того, проєкти, які Китай з Росією сьогодні роблять, а саме з підземного залізничного перегону в далекій Сибірі, це саме про такі нові інфраструктурні е коридори, які Китай і Росія можуть спільно використовувати в глобальному більше такому конфлікті. Ну і даруйте, Павле, не можу не згадати Індію та Пакистан. Цей конфлікт, власне, це є чітке і яскраве розуміння того, що Китай використовує конфлікт як певну проксі війну, тобто він не втручається напряму, але очевидно підтримкою однієї зі сторін це є свідчення отакої такого інтересу піднебесної власне в впливі і в ослабленні те, що ми називаємо країн демократичного табору.
Адже Індія відноситься до кола демократичних держав. Тому, очевидно, посла ослаблення демократичного табору - це одна з цілей глобальної стратегії Росії, Китаю та Північної Кореї для того, щоб розділити цей табір. Ну, і таким чином його фактично приручити до себе.
Ну, так, власне, якщо говорити про перебіг якраз конфлікту між Індією та Китаєм, там був дуже цікавий аспект, коли о 3й годині ранку було якесь зібрання, ну, про нього писали в медіа китайському посольстві в Пакистані, коли Пакистан заявив, що китайськими винищувачами за допомогою китайських винищувачів збили кілька літаків радянських, ну, російських і французьких рафалів там, чи то рафалі, чи то мережі. я зараз можу помилятися, але французького виробництва. І це було так дуже схвально сприйнято Китаєм.
Тобто він це сприймає не лише як проксі війну, а ще й як випробування своєї військової техніки в даному випадку в даному випадку літаків. Це ж теж цікаво для Китаю. Як ви на це дивитесь?
Очевидно, це, до речі, Павле, вперше Китай демонструє відкрито свої літаки в бойових застосунках. Тобто це вперше ми бачимо. Раніше ми бачили паради, раніше ми бачили певні польоти китайських ліків, але сьогодні вони були застосовані в у реальній війні в небі.
Е це є теж демонстрація сили Китаю. І це є демонстрація не для власного народу, так? А це демонстрація для західних партнерів України.
Це демонстрація для тієї же ж Росії теж, тому що були збиті російські літаки Су та Міг, які Індія раніше придбала в Росії. Ну, тобто це така подвійна гра. Демонстрація сили, демонстрація умовної такої потуги, яка би мала заставити за ці задуматись і демократів, і американців в тому, що Китай - це не просто слова, це є потужний військово-промисловий комплекс, який тільки піднімається.
І на в нашому центрі ми прогнозуємо, що 28-й-29-й рік - це буде пік китайської мож китайських можливостей. Тобто це коли економічні можливості будуть співпадати з тим, що можна виробити зі зброї і утримувати їх далі для подальшого застосунку в можливій війні зі Сполученими Штатами Америки. Тому зброя не виробляється для музею, а зброя виробляється саме для застосування на полі бою.
І ми це побачили у війні з Пакистаном та Індією. Тобто для Китаю це є проксі війна, але без А хоча демонстративно Китай показує себе як країну, яка не втручається, яка знімає з себе відповідальність в тому, що ми не долучи постійно говорять про статут ООН. Вони говорять про статут ООН, вони говорять про міжнародне право.
Але тим часом в цей же самий момент по суті і тестують свою зброю, і воюють, що називається, чужими руками. Про президента Трампа ще одна історія. Там таки досягли угоди домовленості про припинення вогню.
Після тривалих переговорів Індія і Пакистан домовилися, а Сполучені Штати там виступали посередником. Керівник Міністерства закордонних справ Пакистану уже підтвердив заяву цього цю заяву американського президента. Ну, по суті, нам було трошечки лячно через те, що відбувається між Індією та Пакистаном, тому що це дві ядерні держави і ясно, що увага всього світу могла бути відвернута від нашої війни, а нам це егоїстично, але це супер нам потрібно.
Зараз там досягли якогось перемир'я. Чи вірите ви в його тривалість? Ну, власне, е, тут все залежить, знаєте, Павле від цілей, які сторони собі ставили.
Тобто ми зараз бачимо, що відбулася ескалація без захоплення нових територій. Тобто ні Пакистан, ні Індія не за не проголосили захоплення або окупацію нових територій. Тобто все залишилося так, як є.
Але відбулася певна ескалація. І це є сигнал. Я бачу два тут важливих сигнали.
Перший: розвінчався і розбився міф про те, що ядерні держави не можуть воювати між собою. Дуже часто ми це використовували, але ми побачили, що держави, в наявності яких є ядерна збор'я, вони зброя, вони можуть між собою воювати. Тобто це знову ж таки повернення і це є навіть не повернення, це такі, знаєте, прорубування нових інтерпретацій та смислів в тому, що якщо ядерна зброя була певним стримуючим фактором між державами, то зараз це вже не працює.
ядерна зброя може бути залишається далі в арсеналі, але як фактор останнього аргументу, назвемо це так. Але е конфлікт цілком можливий і реальний. Те, що ми побачили між двома країнами.
І друге - це ее якщо цей Seasfire буде продовжений, то це буде означати, що відбулася певна демонстрація військових можливостей обох країн, обох таборів. Адже Пакистан не відноситься до табородемократичних держав. Пакистан підтримується Китаєм.
Тому це є демонстрація сили, демонстрація можливостей, яка би мала укласти певний такий прорубати нові орієнтири та смисли в розумінні, х чим дихає кожна зі сторін. Ну і, звісно, конфлікт між між Пакистаном та Індією, він не буде розв'язаний е-е єдиним Сізфаєром. Тобто він не буде розв'язаний зупинкою ві ее гарячої фази війни.
Він буде тліти далі до можливої ескалації, яка з'явиться згодом, коли на це буде відповідна, скажемо так, е, ну, будуть знаки часу про це говорити. Е, тому, е, навряд чи мова йде про повну зупинку, але про певну паузу в розумінні того, що кожна зі сторін продемонструвала свої можливості. Дуже дякую за те, що підключились до нашого ефіру.
Дуже дякую за ваші ґрунтовні роз'яснення. Нагадаю аудиторії на зв'язку з нами був експерт аналітичного центру Солідінфо Тарас Семенюк. Шановні, ну і на цьому моя сьогоднішня частина спеціального ефіру на радіо НВ добігає кінця.
Ми побачимось завтра зранку. Все буде Україна, все буде рок-н-рол. Україна обов'язково переможе.
Слава Україні! Підписуйся на канал Радіо НВ ось тут.
