Журналіст Ви кажете, ми шукаємо передбачуваність, так? Жак Ну люди її прагнуть, але одним бажанням її не досягнеш. Її досягають знанням.
Журналіст А є сенс шукати велику міру передбачуваності у великої кількості людей? Жак Люди прагнуть передбачуваності лише тоді, коли є проблеми. Якщо ти закохався чотириста разів і дівчата тебе розчарували, то це не вони тебе розчарували, тебе розчарували власні уявлення.
Ти не знав, як вони поведуться за певних обставин. Журналіст Тобто очікування й уявлення – це по суті одне й те ж саме. Жак Так, очікування й уявлення.
Тільки якщо очікування не ґрунтуються на технології. Якщо змішати певні реактиви, утвориться піна. Розумієш?
Це не уявлення. Це експеримент. … Якщо… Більшість тварин .
. мають уявлення. Тварини.
Але більшість із них… Якщо одна тварина погналася за іншою і вбила її чи стискала горло, поки вона не померла, так простіше її їсти. Якщо їсти живцем, жертва сіпається. Здається, шакали цього не розуміють.
Вони їдять здобич, поки вона ще жива. Але деякі звірі спершу вбивають здобич. Вони не прагнуть полегшити страждання.
Просто так зручніше. А деякі звірі виривають хутро й пір’я, перш ніж вгризатися, . .
тому що пір'я псує смак. …Жодна тварина не думає: «А раптом цього голуба, якого я з’їв, удома чекає сім'я». Вони так не думають.
Вони лише… У мене був знайомий кухар. Ми були на фермі, і повз нас пройшла товста свиня. Він каже: «З цієї свині вийшов би хороший банкет на п’ятдесят людей.
Засунути їй у рот яблуко й підсмажити на вогні». Для нього ця свиня була лише їжею. Лише їжею.
Він був кухарем. Розумієш? Тобто люди купують курку, душать її – на їжу.
Якби ми думали, що овочі під час приготування страждають, деякі з них було б складно готувати. Але почитавши БОса, я дізнався, що живі організми живуть за рахунок живого. Всі когось їдять, інакше помреш.
А якщо постити, то будеш поглинати власне тіло. Ти поглинаєш жир і все інше, всі запаси, і худнеш, і худнеш, тому що поглинаєш себе. Розумієш?
Тож ми живемо за рахунок живої речовини, включно з рослинами. Але я так розумію, що американські індіанці, коли голодували… Бували засухи й дичини було мало, чи плем'я надто розрослось, то вони їли глину. Чули таке?
Щоб забити шлунок і не відчувати біль від голоду. . .
Їм не подобалося їсти глину. Просто вони придумали, як втамувати біль голоду. .
. Можна сказати: «Це гидко». .
. Але все залежить від цінностей. Шанована людина поводиться відповідно до цінностей, які домінують.
. . Тобто мені немає кого поважати.
. . Із тих, хто поводиться відповідно до цінностей, які домінують.
«Це наш король». Ось приклад такої цінності. Я не поважаю короля.
. . Колись людину призначали королем за те, що вона хоробро билася й убила багато ворогів, тоді її робили королем.
Син короля не зробив нічого, але він успадковує країну. Його називають принцом. А в мене в підручниках героєм завжди був принц.
У всіх країнах шанували королів і королев. «Королева сказала це, король сказав те»». Усі мої підручники підтримували старі культури.
А у вас у школі так робили? Був у вас помазаний принц? Й історія про принца на білому коні й .
. крокодила в розколині? Крокодил застряг у розколині паралельно до землі.
А принц зліз з коня, дістав крокодила, а той каже: «Я принцеса, . . мене зачаклувала відьма.
Якщо ти спалиш відьму чи скинеш її у вулкан, я вийду із крокодилової шкіри й стану принцесою». Такі в мене були підручники. Не знаю, які були у вас.
Ну принц пішов, убив відьму чи скинув її у вулкан, і крокодил став принцесою. У вас такого не було? У мене було стільки цієї маячні.
У школу було боляче ходити. … А я знав, що принци – це люди, які правлять народом з паршивою системою цінностей. .
. Мене багато що отруювало із того, що оточувало. Я не був розумником.
Просто навколо було достатньо всього розумного, щоб я бачив хибність системи. У моєму районі були люди з різними переконаннями і батьки казали: «Це хороша система цінностей, а це погана». Але після знайомства виявилося, що люди з поганою системою цінностей, були хорошими.
Хорошими людьми. Я в усіх бачив і хороше, і погане. Раніше казали: «Хороше і погане, добро і зло».
Але реальний світ суперечив тому, чому мене навчали батьки. . .
І що, я перестав поважати батьків? У мене змінилося розуміння поваги. Але я не казав батькам, що їхня система цінностей обмежена.
Це нічого не дасть. Тільки наб’ють. .
. Ти якось питав мене, що таке механістичний світогляд. .
. Механістичний світогляд, по-моєму, я описую лише свої погляди, я не знаю, що воно означає для інших. Це може означати нехтування свободою волі – механіцизм.
Але для мене механіцизм означає, що рослини не ростуть, якщо немає світла, поживних речовин, ґрунту й температури для росту рослин. Що людська поведінка залежить від середовища, в якому людина виросла. А якщо вона не підкорюється середовищу, то її виганяють чи вбивають.
За механіцизмом, рослини й дерева ростуть не просто так, країни воюють не просто так, людина може залізти у вікно й украсти телевізор не просто так. При цьому причина не одна, до таких дій приводить ціла сукупність факторів. Я певен, що в людини немає бажання красти.
Я вважаю, що або в неї немає легкого доступу до предмету крадіжки – треба багато попітніти, а це означає працювати. Три чи навіть десять тижнів, щоб купити маленький телевізор чи приймач. Якщо він побачив на тумбі за вікном телевізор, йому простіше відчинити війно й украсти його, .
. ніж працювати три тижні, щоб купити цей паршивенький телевізор. Розумієш?
Тобто в людини цінності не такі, як у тебе. Скажімо, твої цінності кажуть: «Я ніколи не візьму чуже». Якщо крастимеш, то рано чи пізно потрапиш у тюрму.
Якщо не зупинишся. А це шкідливіше, ніж якби ти міг просто подумати наперед. Якщо красти речі.
Але якщо в тебе є совість, тобто якщо в тобі виховали совість, . . якщо навіть якусь дрібничку украсти в магазині й не попастися, це піде в особову справу й буде шкодити тобі все подальше життя.
Тому дуже неефективно красти їжу на продуктовому ринку. Тому що рано чи пізно, якщо два-три рази не попався, в тебе виникне звичка красти. А якщо уникати такої поведінки, то радше… Я не дивлюсь на злочинця косо.
Я дивлюсь на нього як на людину, яка вирішує свої проблеми неоптимальним способом. Розумієш? Механіцизм означає, що магнітофон не працює без батарейки, щось має його крутити.
Що автомобіль без сенсорів може врізатися в інше авто. Як на мене, це механіцизм. По-моєму, принцип механіцизму такий: якщо тобі не подобається світ, запропонуй, як його змінити, а якщо не вийшло, пропонуй далі.
Механіцизм означає, що все до чогось прив’язане. Що події не відбуваються без поштовху. Люди завжди шукали того, хто буде штовхати, і придумали Бога.
Він усе штовхає. А хто штовхає Бога? Тут я засумнівався.
Вмикаєш живлення – електрогенератор працює. Але він не працюватиме, якщо немає водоспаду, який би крутив турбіни. Оце, по-моєму, механізм.
Якщо людина чинить антисуспільно, то я вважаю, що на це є причина. Або паршива система цінностей, або виховання в жорстокому середовищі. Я не можу уявити, щоб певна поведінка виникла без причини.
. . Розумієш?
І коли мене запитують: «Ви механіцист? » Я кажу: «Дай я поясню, що для мене механіцизм». Може, наше розуміння різниться, .
. тому завжди потрібно питати: «А що для тебе механіцизм? » Я не можу уявити, щоб столик перемістився звідси сюди без землетрусу чи допомоги людей.
. . Я не можу сказати, що столик ХОТІВ переміститися.
Не можу. Чи що на це воля Аллаха. Але може… В Нью-Йорку був один будинок, в якому речі падали з полиць.
Як би далеко не ставили книжки, вони випадали. Люди казали, що це полтергейст. Потік із різкими змінами в течії.
Бульбашки. І будинок трусило з певною частотою. От все й падало з полиць.
Доросла людина може сказати: «Ми багато чого на світі не розуміємо. Отже, в світі багато таємниць». Краще сказати: «Ми багато чого на світі не знаємо, і я не знаю, чому книжки впали з полиці».
Але такі люди не зможуть навіть з’ясувати, ЯК книжки падають із полиці. Знаєш, що таке резонанс? Часом, якщо потрусити стіл з наповненими по-різному склянками води чи налити воду в різні і постукати, кожна склянка звучатиме по-різному.
Можна зробити музичний інструмент. Це не склянки роблять звуки, а рівень води в них. Але мало хто шукає причинно-наслідкові зв’язки.
Що спричинило явище? . .
Коли пташка виштовхує пташеня з гнізда, любитель птиць думає: «Який жах. Хіба можна так зі своїми пташенятами? » І може розсердитися на вільшанку, яка це зробила.
. . Але вільшанка чинить так через внутрішню біохімію.
. . Вона не жорстока пташка.
Вільшанка може врізатися у вікно, побачивши відображення вільшанки. Чули таке? Вони так помирають.
. . Це самогубство.
Але вони не кінчають із собою. Просто самець бачить іншого самця. Це його природна реакція.
Більшість биків б’ються між собою в шлюбний сезон. . .
Така в них реакція. Це добре чи погано? Сексу всім вистачить.
Але бик не розуміє, їм керує хемотропізм, хімічна поведінка. Тому я повторюсь: під механіцизмом я розумію, що телефонний стовп просто так не впаде. Він може впасти, якщо його нахилило вітром, випав дощ, ґрунт розм’як, і центр тяжіння валить його на землю.
Але просто так, із власної волі, стовп не впаде. І я вважаю, що людську поведінку диктує не характер. .
. Зміни хімії тіла можуть зробити людину серійним убивцею, якщо певні ділянки мозку ослабнуть. Раніше казали: «Вони не розрізняють добра й зла».
Добра й зла немає, є людська поведінка. Вчинки людини корелюють із її походженням. Індіанці Ііу можуть вбити багато семінОлів, тому що семінОли колись убили багато сіу.
Розумієш? Вони що, погані? Ні, це нормально для їхньої культури.
. . Ти розумієш?
. . Але скажи мені: «Оце закони мудрості.
Це сім законів мудрості», - я в це не повірю. Краще скажи: «Я це випробував, спробуй і ти, може, в тебе буде така сама реакція. І якщо так, .
. то треба розбиратися». .
. А люди, які вважають, що механіцизм – це погано, мають вказати на недоліки. Що з ним не так?
. . Що не так .
. із механістичним світоглядом? Я вважаю, що якщо довго не буде дощу, всі рослини помруть.
І якщо в тропіках стане холодно, до того ж, надовго, то деякі рослини загинуть. Ось що для мене механіцизм. Я не знаю, що про нього думають інші.
Тому зустрівшись із механіцистом, я можу спитати: «По-твоєму, причинно-наслідкових зв’язків немає? » Я ж не знаю, що він розуміє. Я завжди запитую: «Як ти вважаєш?
» «Я вірю в суспільне планування… багатіїв». Це не суспільне планування. Це диктатура.
Роксана Ти уникаєш слова детермінізм. Це ще одна констатація в нинішній культурі. Жак Детермініст – це теж механіцист.
Роксана Так. Жак У минулому. Я не знаю, що це зараз означає, тому зазвичай питаю.
«Та ти просто детермініст». Журналіст У філософії багато видів детермінізму. Жак Що кажеш?
Журналіст У філософії багато різних… Жак Так. Багато різних поглядів. .
. Одні можна довести, інші ні, але люди їх не розрізняють. .
. На курсі філософії тобі розповідають, що інші люди думали в минулому. .
. ШопенгАуер й інші філософи. Там із них таку кашу роблять, із всіх підряд.
Студент філософії сильно собі шкодить. Якщо не вивчає традиції різних культур і їх витоки – механізми, які їх сформували. Журналіст Але ж деякі філософи молоді?
Шейдеґер, Ніцше і так далі? Вони розумні. Жак Деякі так.
Але розрізнити дуже важко. Знати, що шукати. Що вважають хорошою книжкою.
Ти називаєш одну книжку хорошою, тому що те, що з неї взяв, знадобилося ТОБІ. Інший із цієї книжки візьме інше. Третій візьме третє.
Залежить від людини. Читаючи одні книжки, ми не приходимо до однакових висновків. До схожих, але не до ідентичних.
Про книжки навіть сперечаються. . .
«Це була чудова книжка». «А як на мене, жахлива». Геть як фільм.
Отакі інструменти потрібні людям. . .
Неможливо мати ідеальні інструменти. Можна придбати кращі за ті, які були, але ідеальних не існує. Розумієш?
Тому що це поступовий процес. З новою інформацією вони стають ефективніші, трохи змінюються. Чи може людський мозок змагатися з комп’ютером?
Це неправильне питання. Скільки операцій може виконати комп’ютер? Якщо сорок мільйонів на секунду, то відповідь проста: мозок не впорається.
Тому питання «чи може людський мозок переплюнути комп’ютер» - неправильне. На що здатен комп’ютер? Він може реагувати на зміну температури, яку люди навіть не помічають.
По всій площі столу є маленькі розбіжності в температурі. Машини це фіксують, а ми не можемо. .
. Виходить, машини кращі за людей? В якій сфері?
І в скількох? Ти розумієш? Можна сказати: .
. «В людини прекрасний зір», але чоловік із телескопом скаже: «Я бачу кратери на Місяці… Своїми очима, але завдяки телескопу. А ти не бачиш».
Отже, телескоп кращий за очі для великих відстаней? Так. А якщо зробити супер телескоп – із радаром, сонаром і оптикою, все разом, він набагато краще за людину помічатиме деталі.
Але немає сенсу питати, чи краща наука й технології за інші системи. В якій сфері? .
. Проблеми харчування? Про що конкретно мова?
У людей зазвичай немає пояснень до таких заяв. Можна сказати: «Машина не може бути краща за творця». Але чоловік, який створив мікроскоп, не бачив бактерій, а мікроскоп допоміг йому це зробити.
Розумієте? Тобто мікроскоп – кращий пристрій для розглядання бактерій, ніж очі людини. Це відтінки сірого, справжня семантика, .
. тому що все це щось означає і чогось стосується. Завдяки мікроскопу можна побачити бактерії, .
. а завдяки електронному мікроскопу можна побачити атоми. А без нього це неможливо.
Точніше можна побачити те, що ми називаємо атомами. Розумієш? Ми не знаємо точно, чи це атоми.
Може, в самого атома є рельєф, якого ми не бачимо. . .
Тож можна спитати: «Чи є тверде розуміння Землі? » Пам’ятаєте, що мідний кабель проводить електрику? Тобто для електрики це нора.
А от повітря електриці пронизувати важко. Хіба що воно дуже вологе й солоне. .
. Є так звані мюОни й інші частки, які пронизують Землю наскрізь, ніби Землі немає. Для них тверда земля не така вже й тверда.
От хтось скаже: «Я вважаю світ абсолютним. Є тверді речовини, рідини й гази». Так от, є часточки, які запросто пронизують тверде.
Рентген проходить крізь тебе і фотографує. Тобто для цих променів ти напівпрозорий. .
. Але якщо спитати: «Який світ насправді? » - це дурне питання.
Залежить від контексту. А є гама-промені, порівняно з якими рентген дуже слабкий. Вони проходять наскрізь усе – каміння, що завгодно.
. . А ще нейтрино.
Вважають, що вони проходили крізь шахти, на милю вглиб. І вимірюють, як вони спускаються. Тобто вони пронизують Землю, ніби її немає.
Ну і що означає «тверде» і «рідке»? Залежить від наших рецепторів. Але намагатися з’ясувати, яка Земля абсолютно точно насправді, так звану правду – це дурне слово, адже воно припускає абсолютність речовин.
Щось тверде, щось рідке, щось газ. Рідина при нагріванні перетворюється на газ, . .
а тверда речовина при нагріванні стане рідиною. Але якщо говорити про температури… Ртуть тверда. Якщо її заморозити, вона не розтікається, а стає шматком металу.
Якщо заморозити. А в нормальній атмосфері вона рідка. .
. Навіть скло називають рідиною. Чому?
Якщо зробити дах зі скла й поставити його під кутом, повернутися через п’ятнадцять років і виміряти, то на цьому кінці скло буде товстіше, ніж на тому. Воно тече. Мідь, якщо зробити мідний дах і виміряти через двісті років, на кінці буде товща, ніж зверху.
Вона теж тече. Визначення рідини – текуча речовина. Але ж не кажуть, як швидко вона тече – за десять хвилин чи сорок років.
Розумієш? Матерію дуже складно описати. Для нейтрино цього стола не існує.
Наскрізь. Якби люди жили в світі нейтрино, їхні погляди, поняття й закони сильно б відрізнялися від наших. Можна взяти мене за систему відліку: якщо я впаду на скло, то поріжуся.
Для тебе це буде правда. От ми й шукаємо те, що впливає на нас. Є речі… Ти зараз навіть не помічаєш гама-промені, що пролітають поряд.
Але посиди в кімнаті з рентгеном, і він буде тебе вбивати. А ти тільки потім це помітиш. Ти ж знав, що він викликає рак?
Точніше може. Ми називаємо речі твердими, рідкими чи газами в конкретній системі відліку. Знаєш, що це таке?
Наприклад, зараз я можу пливти по воді, але якщо спитати: «Яка вода насправді? », то це буде дурне питання. За яких умов?
При абсолютному нулі чи близького того? По воді можна ходити, вона тверда, на ній можна кататися. Якби ти жив у замороженому світі, все було б твердим: і ртуть, і вода, і тверді тіла.
Ніщо не тече. Розумієш? Тому люди з іншого світу чи з іншими відчуттями, якщо у них не такі відчуття, будуть описувати світ так, як його сприймають їх відчуття.
Тому якщо хочеш правильних відповідей, то знайдеш тільки ті, які правильні для тебе й твого середовища. Отакі відповіді шукай. Але правда й кривда, добро й зло заважають науковому сприйняттю.
Вони заважають знанням. Знання збірні й відносні, вони не абсолютні. Ніщо не абсолютне.
Навіть якщо вчений каже: «Ось чому Земля крутиться» - це в рамках наших знань частина причин, із яких Земля крутиться. . .
Розумієш? . .
Це зовсім інший світ. Він замінить собою нинішній. І люди будуть йому опиратися, тому що втратять свою ідентичність.
Ідентичність людини це: «Я вірю в Бога, я вірю в дива». Якщо це її природа, а я намагаюсь у неї її забрати, вона залишиться без ідентичності. Її мова недосконала, їй сотні років.
«Що за фігня? Хто я взагалі? » Людина думає, що вона – щось статичне, що її беруть і змінюють.
Але якщо виховувати людей в суспільстві зі статичними поглядами і їх ніхто не мінятиме з плином часу, чи зможе тоді хтось створити візок, який сам їздить? Що їздитиме без коня. Звісно, ні.
Отже, розвиток цього суспільства обмежений. Але якщо виховувати людей думати так, як їм заманеться, їх неможливо буде контролювати. Тому дітей виховують у зрозумілій системі цінностей.
. . Чи нібито зрозумілій.
Інакше будеш втрачати людей. Якщо у кожного буде своя система цінностей. Розумієш?
Тому всі країни стараються виховувати громадян вірними державі. «Король – це твій правитель. Ти маєш поважати короля з королевою».
. . А в Америці: «Боже, бережи Америку», а не «Боже, бережи всіх».
. . По-моєму, пастор має казати: «Боже, бережи всіх».
Жак Але я точно не знаю. А ви? .
. Чи кажуть: «Боже, бережи Італію», якщо це в Італії? Роксана «Боже, бережи вірян моєї конфесії».
Жак Так. Роксана Чи «моєї спільноти». Жак Так.
Мені складно асоціювати себе з сучасним світом. Мені простіше асоціюватися з механіцизмом і використанням наукового методу, а не з пошуком істини. Сказати: «Ось що ми знаємо наразі».
Мені це ближче, ніж фраза: «Я знайшов істину». Істина – це все, тому я не можу сказати, що знайшов істину. Я можу лиш сказати: «Я знайшов новий підхід до цієї ситуації».
Журналіст Дехто каже, що у ваших ідеях немає почуття, пристрасті, емоції. Жак Це правда, їх там немає. Але якщо людина емоційно до чогось прив’язана, то вона суб’єктивна.
. . Дехто збиває разом дві деревинки і цілує їх, а до цього не цілує.
Тільки коли зіб’єш і виходить хрест, тоді цілує. А що це було до того, як стало хрестом? Дві деревинки.
Чи мідь, з якої ще не вилили хрест. … А хрест – це розп’яття. Задовго до того, як його почали носити, на ньому розпинали людей.
Залежить від культури, який це символ. Тому я не можу прийняти нічого, окрім науки. Форму крила проєктують для підйомної сили.
Форму літака проєктрують для певних умов. . .
Якщо я кажу, що не можна стрибнути вище свого середовища, це означає, що не можна перевершити власні знання. Якщо людині дати новий мікроскоп, вона не скаже: «Лінза об’єктива заслабка. » Якщо дати його дикуну.
Дай дикуну годинник, він не скаже: «Шестерні не точні, у них дефект на одну десятитисячну дюйма». Він так не скаже. Ось що означає «людина не може стрибнути вище середовища».
От сядеш ти в літак, якщо вони ще будуть через двісті років, подивишся на наші літаки й скажеш: «Я б у таку коробку нізащо не сів». Наші літаки будуть для них коробками чи чимось подібним. Але звісно, не можна народитися через двісті років із нашими цінностями і вижити з ними.
Країна, яка не зможе перевершити власне середовище, прогрАє в перегонах. Ти розумієш, що це означає? Нас обійде інша країна.
Якщо Китай не переборе себе, загальмує і буде лише виготовляти, а не перейде до автоматизації, модифікації, то він відстане. У світі багато настільки… примітивних народів, . .
що в них життя таке ж, як і тисячу років тому. Багато таких у басейні Амазонки. .
. Місцеві будують плоти, як і тисячу років тому, без змін. Вони плетуть мотузки із водоростей і зв’язують колоди.
Просто вони більше нічого не знають, вони живуть на одному місці. . .
Можна сказати, що вони дурні, але це не так. Вони живуть у статичному середовищі, де порядки відносно постійні й мало змін. У них недостатньо гостей із інших племен, щоб дізнаватись про нове.
Їх можуть із дитинства навчати ненавидіти інші племена чи торгувати з ними. Народи, які торгують, з часом змінюються, тому що контактують із новими людьми й купують нові речі. Не всі народи одночасно придумали вазу.
. . Якщо один народ придумав вазу, а твій ще ні, і вони тобі показують, як носять у ній воду чи апельсиновий сік, а твій народ їх лише в долонях носить, ти зрештою змінюєшся.
Чим більше народів контактують – і діляться ідеями, а не лише контактують – якщо вони діляться ідеями, вони з часом міняються. . .
Але якщо мій народ занадто сильно зміниться, я не зможу ним керувати. Тому я огороджу країну парканом і не буду пускати заморські ідеології. Чи якщо в мою країну потрапляють книжки, які міняють народ і ослабляють мій контроль, я забороняю порнографію і все, що там ще забороняють.
То я поганий чи хороший? Усі народи хочуть вижити. Це неможливо, якщо люди будуть читати нові книжки, розвивати нові якості, нові соціальні системи.
Так за людьми не встежиш. . .
От кажуть: «Я вірю в демократію». Ніхто не вірить у демократію. Люди вірять у те, в що їх привчили вірити.
Не можуть вони вірити в демократію. Якщо така людина послухає про комунізм, соціалізм, вільну любов і так далі, вона скаже: «Я замало знаю для того, щоб вибрати, яка з систем краща». Вона б так і сказала: «Я замало знаю».
. . Ти розумієш?
Я змішую карти, щоб не було інших цінностей, окрім тих, які оберігають природу, людину й її стосунки з іншими людьми й природою. Я не знаю інших законів. Якщо не оберігати ліс, не захищати його від пожеж і мору, то ми постраждаємо.
Якщо забруднювати океани, то ми постраждаємо. Це все мої закони. Я не знаю інших систем.
… Чи буде це в майбутньому? Я думаю, в майбутньому люди візьмуть Землю від контроль. Погоду, землетруси, урагани – все.
Люди навчаться ними керувати. Заради себе. А не… Інші організми, які ми збережемо, будуть підтримувати цю культуру.
Це ясно? Тому буде складно спілкуватися з народом із іншої планети з іншим тяжінням та освітленням. Якщо вони… Вони необов'язково будуть схожі на нас.
усе, що в них буде, буде відображенням їхньої культури. От скажуть: «Я б хотів поділитися з вами ідеями». Тільки якщо вони тут поживуть і в них буде купа різних способів оцінки.
Але їм буде нецікаво з нами панькатися, тому що ми надто обмежені. Якщо вони старші за нас. Тому… Не можна сказати, що Фреско каже правду, а лише що картина світу Фреско ґрунтується на аналізі людини й її зв’язку з середовищем.
Ось це для мене механіцизм. Просто я якось спитав у автора наукової книжки: «Як думаєш, людина – це машина? » «Так це стара механістична теорія, що людина – це машина».
Він не спитав: «В якому сенсі машина? » Тоді не було семантики, розумієш? Щоб дізнатися, що людина має на увазі.
Під машиною я розумію, що око не може сюди повернутися, якщо немає м’язу, який його потягне, якщо немає механізму в мозку чи яскравого світла, щоб привернути увагу. Я хочу зробити ляльку. В них будуть сховані магніти.
І якщо тримати магніт, в неї очі будуть стежити за ним, якщо його рухати. Але насправді ні. Звичайні люди будуть думати: «Ого, машина стежить за іграшкою».
Я можу симулювати увагу. Можна зробити, щоб у машини лице мінялося і виражало співчуття. Кажеш: «Я купив нове авто, але воно розбилося.
Забув поставити на ручник, і воно зірвалося». брови машини змінять положення, і вона скаже: «Боже, так прикро». Але вона нічого не відчує.
Вона реагуватиме так, ніби щось відчула, однак у машини немає до вас ні хороших, ні поганих почуттів. Вона може лише реагувати залежно від алгоритмів. Розумієш?
Саме тому машина не скаже: «Я забираю владу». Тому що в неї немає амбіцій. Вона не скаже: «А твоя дружина гарніша за мою» чи «ця машина красивіша за ту».
У машин немає таких реакцій, і ми не можемо їх дати. Байдуже, як ви сконструюєте машину. Вона може сказати: «Цей робот іржавіє і скоро розвалиться».
Вона навіть може плакати, але при цьому нічого не відчуватиме. . .
Це як акторська гра в кіно. Ви знаєте, що актор не втратив дружину, він не загинув, хоча в нього й влучили кулі. У фільму немає почуттів, але він може їх імітувати.
Тому люди кажуть: «Він хороший актор», що означає, що він чи вона змогли викликати у вас сльози. І ви кажете: «Вони дивовижні актори». Часом дівчата користуються цим, щоб вийти заміж за багатого чоловіка.
Дівчина може сказати: «Ти чудовий, я тебе кохаю». Чоловік буде влещений і одружиться з нею. Потім вона витратить купу його грошей.
. . Це імітація любові.
Розумієш? Проститутка скаже клієнту: «Ти паршивий у ліжку», він до неї більше не прийде. Або вона може сказати: «Мені було так добре з тобою».
Є люди, які імітують «добре», «погано», «правильно», «неправильно». Якщо вони досвідчені, то розпізнати таку імітацію складно. Якщо продавець хоче вам щось продати, імітує дружбу з вами: «Я дам тобі гарну пораду.
Форд зараз – найкраще авто. Повір. Я тобі по дружбі кажу».
Він продавець? . .
Чи пожежник? Хто він? Якщо він продавець і відвідує церкву, вірить в Бога, то він сказав би: «Якщо ви більше їздите по бездоріжжю, то вам би більше підійшов шевроле чи джип».
Розумієш? Так би вчинила чесна людина. Вона б розповіла все, що знає.
Але така людина не може працювати на «ДжЕнерал мОторс» і радити: «Купіть краще італійський автомобіль». Якось я купив «ТАтру», це чехословацький автомобіль. Чули про такий?
Механік мені сказав: «Я з цим авто працювати не буду, воно з комуністичної країни». . .
Тоді я спитав його: . . «А є комуністичне лайно?
Чи грецьке? Чи грецький біль? Чи комуністичне?
» Немає такого поняття як комуністична наука чи чехословацька наука. Є лише наука. Деяких людей називають вченими, хоча вони не багатопрофільні, а спеціалізуються лише в одній області.
«Він учений в області оптики, знає, як шліфувати лінзи». Але він не вчений. Для мене вчений – це людина, яка цікавиться всім, віддана методології.
Це означає, що якщо грек відшукає ліки від раку, то він заслуговує на повагу. Якщо японський вчений знайде ліки від раку, він заслуговує на повагу. Поважати потрібно всіх, хто цього вартий, а не лише так званих «своїх».
«Він американець, це мені в ньому й подобається». Патріотизм . .
ставить перед нашими очима ширму і ми не бачимо, що за нею. Ми просто не можемо чути, що інші народи не схожі на нас, це буквально виводить нас із себе. Якщо вони не підтримують нас чи наші поняття свободи й демократії, ви на них злитеся.
І саме цього від вас хочуть. Від вас хочуть відданості тому, чому вас участь. Але якщо у вас лише відданість методології, ви викинете авторучку, якщо вона тече, й купите кулькову.
Бо неважливо, де її винайшли, якщо вона працює краще за іншу, ви її використаєте. Якщо філіппінець придумає нові лінзи, з якими ви краще бачите, ви їх візьмете і шануватимете його. Ви не скажете: «Сподіваюсь, ці лінзи зробили греки, бо я грек».
Ви осліпляєте себе цим. Розумієш? Мені не подобаються ні традиційні євреї, ні традиційні католики, ні традиційні американці.
Розуміє? Як і будь-яка традиційна група. Але не тому, що вони філіппінці, .
. а через цінності, . .
які їм привила їхня культура. Звідси й дискримінація: … «Я не хочу жити поряд із членом клану, бо він скаже: «Давай знайдемо й поб’ємо єврея чи чорношкірого, чи філіппінця, якогось іноземця». Це не принесе мені ніякого задоволення.
Як на мене, це обмеженість поглядів». Расові упередження – це як патріотизм стосовно певної раси. «Я грек і пишаюсь цим».
Кажучи це, ви руйнуєте себе. Краще скажіть: «Я грек. Мені подобаються деякі греки, філіппінці і чорношкірі, деякі .
. італійці». Але якщо зустрівши італійського бандита ви кажете: «Всі італійці – бандити», то проєктуєте один набір цінностей на всіх італійців.
Якщо ви не розумієте, про що я, більше читайте про культури й різні епохи. Тоді зрозумієте, що римляни чинили по-римськи, тому що виросли серед римлян. А семінОли чинили по-семінОльски, тому що виросли серед семінОлів.
Жоден індіанець не думав, жоден семінОл не думав: «Хочу двомоторний «БІчкрафт». Якщо він не ходив у нашу школу. Якщо в голові мало такої інформації і взяти пожити серед людей, то тебе засмокчуть мирські цінності.
Але якщо перейшов певну межу, то назад не повернешся. Я зазвичай пишу: «В минуле дороги немає». Окрім підручника з історії.
Але це не дорога в минуле. Це розповідь про минуле. Ти зрозумів, що означає «дороги в минуле немає»?
Якщо ти переріс минуле. Дехто досі живе минулим. Такі не купують електровентилятори, тому що вони неприродні, але носять окуляри й одяг, хоча він теж неприродній, як і взуття.
Звичайна людина повна протиріч, тому їй потрібні орієнтири: психіатрія, психологія. Як орієнтири. Але самі психологи не знають, звідки береться певна поведінка, .
. вони вічно експериментують на людях. Усе задом наперед.
Треба вивчати середовище, яке їх формує, а не самих людей. Вивчаючи мозок, ти не побачиш математика. Там немає наочної творчої жилки, а лише сітка кровоносних судин, які живлять різні нерви, але з цього нічого не видно.
Вивчаючи мозок, можна з’ясувати, що оця ділянка відповідає за слух, оця – за співчуття. Це роблять, показуючи людині картинки й вимірюючи мозкову активність на різних ділянках. У цій області зір, в цій – розумова діяльність, у цій – скронева.
Але не можна сказати, де хороше й погане, де добро й зло. У звіра з великими очима в потиличній частині мозку багато з’єднань. Візуального толку.
Звір, який постійно нюхає, . . приймає рішення на основі запаху.
«Їжа. У тому боці, на північ». Він крутиться, шукає.
У звіра з рухомими вухами . . скроневі з’єднання в слуховій області.
Тому що він покладається на звуки. А деякі звірі покладаються на зір. Наприклад, в яструба найбільше нейронних зв’язків у задній частині мозку, в потиличній долі.
Я не знаю, чи казав уже, але яструб може роздивитись монетку із висоти Емпаєр-стейт-білдінг. Він побачить її. А людина – лише предмет, діаметром у метр побачить, тож… Кажуть: «Люди більш розвинені за інших тварин».
Це маячня. Ти скажи: «Не в плані зору». .
. Ясно? У яструба гостріший зір, ніж у нас.
А інша тварина може відчути запах здобичі за милю. Люди так не можуть. Тож треба казати: «Люди розвинені в певних сферах».
Так набагато краще. Хибно думати, що люди перевершать всіх тварин. .
. Розумієш? Наприклад, собака може унюхати рак у людини.
Ти знав? Зараз використовують собак. Вона стає навпроти хворого.
Як це роблять? Дають собаці понюхати ракову тканину, і вона вкаже на орган із цим запахом. .
. Тож багато лікарів використовують собак чи задумуються: а як він відчуває рак? І створюють механізм, в якому частинки проходять вентилятор, а там електричне поле, і якщо воно досягне певного рівня – то так собаки відчують рак.
Нам не потрібно, щоб вони знаходили рак, нам треба зрозуміти, як вони це роблять. Ще люди з допомогою собак шукають жертв після землетрусу. Вони чують людей, а ми – ні.
Якщо величезні запали, ми копаємо по всій площі. Можна створити сенсор, який буде знаходити людей по запаху. Ось що треба.
А не собаки. Коротше, сформулювати проблему дуже складно. Думають: «Покопай тут, покопай там – і знайдеш людину».
Це не формулювання проблеми. Це формулювання частої проблеми. Формулювання проблеми – це створити машину, яка зможе унюхати людину під завалами після землетрусу.
Словом, це вам трохи об’єктивності про наш світ.
