[музика] В мене бувають моменти, коли я купила, ну, сиджу, думаю, навіщо купила? Ну, не без того, що йшла, йшла, на мене напала книжка, бо дуже красива з'являється сумка в кредит. Та що вона не пропаде, що вона в мене буде.
Тут мені приносить радість в супермаркеті, наприклад, факт того, що я можу все це купити. Перли - це про це. Там сумочки - це про інше.
Оля Фреймут би схвалила такі діагнози. [музика] Привіт. Це В'ясто Стогунченко і Юлія Варданян.
І наш подкаст Я спитаю в мами, в якому я В'ятовученка питаю психотерапевтки і психолеїні Юлії Верданян про найважливіше і найцікавіше. Всім привіт. Це подкаст Я спитаю в мами.
Я Вясто Гунченко і Юлія Верданян, наша експертка, психологіння, психотерапевтка, моя мама. Для тих, хто не бачив ще нас наш подкаст, я розповідаю вам суть. Це розмова мене, комікеси, філософки і блогерки з моєю мамою, психологію і психотерапевткою Юлію Верданян, ми розмовляємо про найбільш цікаві психологічні чи соціальні явища, так?
З точки зору психології і головне людини. Так. Так.
Ну, моя частина, я розмовляю з точки зору культури, але там вже подивимося. Отже, ми ради раді вас вітати. Не забудьте підписатися на наш канал.
Напишіть нам далі, чи сподобався вам цей випуск. Не забувайте про донати. Так, ми будемо вдячні кожному, хто задонатить.
У нас є посилання на нашу банку. Ці гроші ми передаємо хлопцям в основному з 21ї МБР. От вони мені знову писали: "Просять гроші, а ви дуже мало стали донатити.
" Я помітила. Ви знаєте, а ви знаєте, що кожен донат, навіть дуже маленький, це все одно сигнал нам про те, що ми не дарма робимо свою роботу. Так, ось тому ми будемо дуже вдячні.
Або підписуйтеся на наш канал, це теж можливо. Ми іноді викладаємо ексклюзивні матеріали для наших підписників і будемо робити ще більше таких всяких штук. Фух.
Добре. Я про що ми будемо говорити, про що я хотіла спитати в тебе сьогодні. Е, дивись, ну, в мене останнім часом, значить, з'явилося враження або підозра.
От чи не рухаюсь я в бік шопоголізму? Угу. Бо, ну, я помітила, що, наприклад, коли мені сумно чи нудно, я відкриваю шафу.
Я не знаю, ти знаєш такий сайт чи ні. Е, ну вот і я почина, ну, тобто я навіть з нічев'я гортаю речі на шафі, починаю раптом, ну, відчуваю, що в мене закінчилися всі джинсові шорти, треба повертати шорти. Якщо мені взагалі нічого в гардеробі не треба, то я дивлюся туфлі на підборах, бо їх не буває багато.
Ну вот і, ну, в цілому я купую дуже багато речей і всього. І покупка доставляє мені радість. Вот.
І, ну, в общем, цікаво. Я я від багатьох людей чую, да, що вони шопоголіки, скажімо так. Е, ну, я розумію в голові, що це, мабуть, що не шопоголізм.
Давай розберемося з цим, що таке шопоголізм. Чо, чого тут боятися, чого не боятися, як можна зупинити взагалі таку поведінку компсину чи що? Ну, взагалі-то, е, якщо казати про діагноз, да, він звучить не шопоголізм, це такий, ну, просторіччя така таке оніоманія.
Оніоманія, да. Так. Ну, ти це ти дарма ти дарма це сказала.
От коли ти людині кажеш, ну, коли ти людині кажеш, що нашпоголік, це звучить, знаєш, типа ти починаєш тривожиться, треба йти до лікаря, щось з цим робити, коли в тебе оніоманія, ну зву Ну звучить Оля Фреймут би схвалила такі діагнози. Він звучить супер загадково, супер богемно, мені подобається. Ладно, оніоманія.
Добре. Е-е, ну, е-е, я б сказала так, те, що я вважаю за потрібне. Тобто ми можемо казати про діагноз, коли це історія нав'язливої, е-е, е, поведінки і це обсевно-компульсивний розлад.
Один з видів. Угу. Що таке обсевно-компульсивний розлад?
Да, це обсесія. Е-е, да, це одержимість. Обсесія, одержимість.
Я просто перекладаю. Е, так, це нав'язливі думки. у просто, да, і компусія, нав'язливі дії.
Угу. Якщо ми бачимо, що покупки стають е важливішими, сам акт, ну, це компульсія, да, або може бути, ну, і те, і те, да? Тобто це історія, яка займає більшість нашого простору всередині нас і в нашій поведінці.
Більшість, е, ніж щось інше використовується ресурсу. Ну, якщо я обираю між тим, де витратити гроші, чи час, наприклад, та ресурси, це не тільки гроші, зусилля, е, будь, ну, ресурси. І пріоритетним, да, таким переважно я витрачаюся на покупки, на розглядання покупок, на планування покупок, на слідкування за розпродажами, е, на, е, пошук, на пошуки якихось платформ, на яких можна це ще зробити і так далі, і так далі.
Тоді вже я наближаюся до того, що це свідчить про те, що там є, е, ну, може, ще не ОКР, да, але нав'язливі дії, е, які закривають ее ну проблеми а-а більш глибокі. Так, хорошо. Давай.
А тут які саме? Да, давай. Але давай зараз все-таки повернемося до уточнення.
По-перше, про, ну, обсесивно, зрозуміло, тобто нав'язливі думки. Я не можу перестати про це думати в той момент, коли я розслабляюся, повертаюся думками до того, щоб щось купити, щось повертати, щось подивитися, щось покласти в обране і так далі, або походити по магазинам. Компульсивна, Компульсивна дія, я так розумію, мається на увазі, що в якийсь момент дія покупки, наприклад, може статися, ну, умовно кажучи, назвемо це в обхід центру прийняття рішень.
Тобто вона не розглядається, не зважується, все як в тумані. Ну, так. Ну, тобто просто відбуваються покупки, да?
Тобто компвна дія - це все-таки дія, яка вже, ну, майже, да, не осмислюється. Отак от, скажімо, або навіть осмислюється, але цьому не можна чинити спротив. Класичний ОКР, який Тобто я розумію, що мені не можна, але не можу за Уяви собі, класичний ОКР, який ми дуже любимо розглядати і на якому навіть заробляють мільйони - це прибирання.
Угу. І навіть люди, які дуже схильні контролювати простір, да, таким чином, вони з тобою розмовляють, ти можеш це побачити, да, і ти навіть не можеш, ну, сказати: "Та киньте цю ганчірку, не треба витирати пил, давай поговоримо". Людина каже: "Та я ж це цього не мешаю".
Не заважає. Вона навіть може усвідомлювати, що вона там чіпляється, вона не може пройти, навіть якщо це дуже важливо, чи якщо, ну, це взагалі інший, ну, не знаю, спосіб проведення часу. Вона йде повз, прибирає, вона йде, складає.
Ну, зрозуміло. Тобто навіть може бути бездумно, а може бути, що ти розумієш, що цього робити не треба, але все одно робиш, так? Так.
І ловиш себе на цьому. І це і це спричиняє страждання, да? Е, так.
Ну, я маю тут ще, скажімо так, зауважити, що от те, що коли ми кажемо про те, що це покупки, умовно кажучи, стають пріоритетними, це означає, що це в шкоду, да, у у противагу іншим важливим речам. Тобто я можу викла витратити на покупки останні гроші чи гроші, які мені потрібні на щось інше. Або так само витрачати час, наприклад, да, замість того, щоб поспати, поїсти, чимось зайнятися, виконати якусь роботу, я витрачаю 3-4 години на гортання.
Ну, тобто це компульсивна дія на гортання, там, не знаю, інтернет-магазинів. Тобто в той момент, коли це стає е шкідливим і шкодить іншим частинам мого життя, це вже теж тривожний дзвіночок. Правильно?
Так. І тут вже треба розбиратися, що за оцією поведінкою лежить, що саме вона закриває або якийсь час компенсує. Там є, як і у всіх подібних проявах, є певні, ну, є різні причини.
Угу. Е, що спільне? Переживання тривоги через спосіб дії.
Тобто, ну, якщо ми кажемо обсесивно-компульсивний розлад, то це історія намага намагатись цей людина намагається, да, пережити тривогу через певний спосіб контролю поведінки, там, так далі, і так далі. Тривога і контроль дуже пов'язані підвищ. Ну, тривога ж моя лежить не в сфері немитого послу.
Давай не будемо повертатися до класичного КР, бо ми в нього звалимося. Давай все-таки про про шопінг чи ні. Ну давай.
Е, ну я просто до того, що ми зараз стрігарнемо всіх людей, всі побіжуть перевіряти, чи вимкнули вони праску і інші штуки, чи чисті в них склянки. Ну я маю це на увазі, що тривога людини лежить не в полі того, що в неї не вистачає джинсових шортів. Так.
Так. Так. Тривога лежить десь в іншому полі.
Наприклад, я не контролюю своє життя, чи я боюся, я не знаю, атак шахедів, чи втратити роботу, чи ще щось, але ця тривога лежить там, де я її не контролюю. Я йду туди, де я щось контролюю. А тут я б, е, ще більше звузила.
Дивись, давай справді залишимося саме в цьому прояві. От є такі дії, такі думки, да, і в них є кілька причин, які ми можемо роздивитися. Але якщо ми хочемо, ее, я до чого взагалі про перевірку, ми можемо мачи мати поведінку, яка вже загрожує, ну, психічному здоров'ю людини і контактам з іншими людьми.
Тоді вже це історія, яку ми не будемо з тобою обговорювати, бо це діагностування. Да, ми зараз не про Тому я саме, напевно, і пішла, е, що треба дивитися наскільки ця нав'язлива ідея, нав'язлива поведінка починає витрачати ресурс, починає з'їдати ресурс спілкування, краще шорти, ніж щось інше, там зустріч з кимось чи турбота про когось, останні гролі, і так далі, і так далі. З цим все ж таки треба вже дивитися уважніше, бо це може бути свідоцтвом, ну, порушень.
з якими ти вже не впораєшся. Але ж зазвичай ми кажемо про шопоголізм як про просто, ну, компульсивний шопінг. І там є кілька історій.
Якщо я хочу свою конкретну історію, то взагалі-то ми з тобою не зможемо сказати, якщо у вас отак там джинсові шорти - це про це, там, не знаю, перли - це про це, там сумочки - це про інше. Ні, так ми не зможемо. Але і для того, щоб розібратися, що саме я закриваю цією поведінкою, треба йти до психотерапевта.
Це я психіатр, психотерапевт. Ну, час від часу це треба нагадувати. А от які, е, більш-менш, е, спільні риси, да, Компульсивна покупка.
А чим вона може бути, е, обумовлена? Ну, йшов-шов, купив. Ну, так, з тобою таке стається.
Ще й як. Для чого ти це робиш, як ти думаєш? Ну, в твоєму випадку з різних причин.
Ее, ну, це має бути щось, що мені сподобалося в моменті принаймні, правильно? То я ж не, ну, не просто щось купую. Тобто це може бути здорова реакція, бо ти йдеш і раптово, да, зустрічаєш річ, яку саме хотіла.
Це ж апогалізму? Та ну ні, це не це не можна сказати, що це комплесивна покупка. О, нарешті от саме такі шкарпетки, як я шукала.
Ура! Мені здається, що треба піти з того боку, е-е, оце візьмеш просту тему, а потім заплутаєшся. Це я про себе.
А з того боку, що взагалі е намір пошукати покупку, піти кудись купити, да, ходити купляти, да, компульсивно, некомпульсивно, це взагалі історія, коли в мене виникає якийсь, давай широко настрій, якийсь емоційний стан, який виліковується покупкою, приносить полегшення, покращення настрою. відволікає від тривожних роздумів. Ну, мені здається, що більшість людей приблизно з цих міркувань і робляться, да, нудно, або якось тривожно, або якось так.
І покупка - це щось приємне. Причому, ну, я думаю, що нам тут варто, я точно впевнена, що у декількох людей, які дивляться нас зараз, з'явилася ця думка, бо я шортики, шортики, перлиперли, сумочки, сумочки. Ну, а як же ж компси освітніх курсів?
Да, до речі, освітніх курсів. Ось. Ну, тобто і якими Ну, тоб і таке буває так само, так само, як з шортами, які я куплю і покладу і носити не буду.
Так само курси ніхто в результаті не слухає. Книжку читають перші пару сторі, до речі, книжок компульсивно покупаю, величезну кількість купую. І от з книжками, наприклад, у мене інша мотивація, бо з одягом, я точно знаю, мені просто доставляє радість, наприклад, розглядати речі і в голові формувати якісь образи, да, там, а це от з цим, а це з цим і отака я красива піду, я там щось собі уявляю.
Мені це дуже подобається. Це одна історія. З книжками, коли я купую книжки, мені подобається думка про те, що в мене буде ця книжка.
І там я більше того, мені подобається думка про те, що я цю книжку прочитаю. Я не факт, що я її прочитаю, але в моменті я дуже горда собою, що я прочитала цю прекрасну книжку "Як зрозуміти українців", яка так у тебе і лежить. Щоб ти знала, я купила другу і вона лежить тепер у мене.
Я про Ніт, я прочитала, мабуть, половину цього половину першого розділу, але е вот це книжки. Тобто тут мені просто приємно, що вони в мене є і це так круто, і це якісь часто розумні книжки, там ще щось, бо все, що я читаю насправді, я купую в електронному вигляді і читаю, а ці я купую, щоб вони, ну, були. Мені це подобається.
А, наприклад, ще одна історія, коли подарунки, наприклад, купувати ще що, ну, щось таке там, я не знаю, в Епіцентрі поїхати, давай це купимо, ще, це купимо, і ще це купимо. Тут мені приносить радість в супермаркеті, наприклад, факт того, що я можу все це купити. От саме про це я просто думаю, як це сформулювати.
Дивись, все ж таки ми вже, якщо кажемо про шопогалізм, е, не буду казати інше слово, якщо так, а ось, е, оніоманія. Оніоманія. Що ж тобі воно так сподобалось?
Красиво. От ми все ж таки кажемо про те, що це історія як форма адиктивної поведінки, де де є емоційне переживання глибинне або ситуативне. І є, ну, хронічний спосіб його чимось полегшити.
Тоб, тобто це історія переживання болю через покупку з отриманням полегшення, відволікання від цього, ну, психічного болю, е, від, е, важкої ситуації. Звичний спосіб, яким я користуюся частіше, який стає основним, е-е, основною дією, да, коли мені давай в широкому сенсі погано. Ну або наві це форма адикції все ж таки в цьому сенсі.
Якось так, а потім якось і так далі. Якщо ми кажемо просто взагалі, коли ми усвідомлюємо, да, і можемо різноманітно вести себе в покупках, радіти, що я комусь це подарую, це ж про контакт. Радіти, що я себе прикрашу, це про турботу про себе.
А пишатися або мати вибір. Про книжки це дуже зайшло би. Я ж сама така, да?
поставив і ти такий вже вона від от, наприклад, ти сказала, що мені подобається просто мати цю книжку. Мені не тільки подобається мати цю книжку. Я чомусь згадала харківську свою шафу, яку, як ти пам'ятаєш, да, скільки туди може поміститися.
Спеціально робила. Е, ось. А, а ще і ну що вона не пропаде, що вона в мене буде, я нею буду ділитися.
В мене там і контактів багато. Ти ж знаєш, як я люблю ділитися книжками. Якщо ми так розповідаємо, це просто історія покупки, як діяльністю, яку я в більшості усвідомлюю.
Ну не без того, що йшла-шла на мене напала книжка, бо дуже красива, бо треба, бо бо наприклад поганий настрій. Як на вокал, коли іду, значить там же книгарня Віват. Я така заходжу, треба щось зробити.
Ну мені не цікаво кудись в ювелірний магазин. А в книжковий треба щось робити підвищ я там більше не Я просто нещодавно намагалася після вокалу туди зайти і купити щось не вийшло. Ось тому, коли ми кажемо про все ж таки те, що якимось терміном визначаємо, це історія, коли я не дуже розумію, що роблю.
Це полегшення, це спосіб, це лікування, ну, таке, яке говорить про те, що є глибша проблема, яку я прикриваю отаким отакою поведінкою, отаким способом контроля, е, таким. І тут я причини почала шукати, як мої колеги і не тільки, значить, кажуть: "Ну, хто схильний, чому це починається і так далі, і так далі". Фізіологічні причини називають.
Це, наприклад, дефіцит серотоніну. Я подумала, що не тільки серотоніну, наскільки я знаю, а і дофаміну і ендорфіну. Угу.
Бо це кциликомплекс. Серотонин - це задоволеність життям. Да.
Трива, ну, типа серотонин, да, але триває ефе тривалий ефект, тобто і тривалий. І просто це ж це ж це ж трійка гормонів щастя. Там ще теж є.
Але от, да, середньо - це задоволеність життям, да, тобто справді, да, задоволені. Я можу переживати життя, як а в мене є, а в мене є, наприклад, навіть книжки. Ну, я можу сказати, що в той момент, коли в мене була депресія якраз за таким типом, да, бо прописували мені саме інгібіто зворотньо захоплення серотоніну, я можу сказати, що так, тоді покупка нових речей давала мені хоч щось відчути, бо я вже була в стані, в якому, ну, мені дуже важко було відчувати радість, але оце було тіпа це був останній рубіж.
саме речі, одяг покупувати. Я думаю, пов'язано це було з тим, що все-таки росла я ще в часи, коли одягу не було такого великої кількості і все таке інше. Так, тобто я можу уявити собі, що людям хочеться щось купувати ее або те, чого їм колись не вистачало, бо це от, ну, да, або що завгодно, бо не вистачало просто грошей.
Тепер, ну, радість від того, що можна там окремо серотонін би не викрислю, бо і дофамін очікування покупки, да? Зате я завтра піду і куплю собі щось, книжечку. Ну, це якщо в тебе немає депресії, бо якщо є депресія, то нема ніякого очікування, конечно, покупки книжечки.
Слухай, я не хочу виходити на психіатричну історію, чи є, чи не є, через спектр шопоголізму, щоб ми діагностували. Ми зараз розповідаємо про те, що саме, де ми можемо втратити контроль і з чим треба йти туди, а з чим треба. Ну, я просто кажу, що називають і фізіологічні причини.
І тут ми можемо згадати, що, наприклад, будь-які інші активні адиктивні залежності, да, залежні форми, да, ну, що поголізм стає, ну, там і може свідчити про просто фізіологічні проблеми. Ну ні, ну по суті, я так розумію, що це може замінятися умовний наш оцей шпагалізм чи компульсивні покупки, вони можуть замінятися на компульсивний секс. Ну типа как это как это называется?
Проміскуитет, да? Там що красиви сьогодні день красивих слів, бачиш? Ні, компульсивний секс шов-шов і за зайнявся сексом і пройсковітет для мене все ж таки різні штуки.
Ну тим не менше, да? А так це може бути компульсивне переїдання. Так.
Так. Це може бутиме, ну, я не знаю, в когось це може бути компсивні заняття спортом, яке люди не можуть зупинитися реально там шість- сім-вісім тренувань. Тобто в момент оцього погашення, точніше додавання умовно гормонів, да, щастя якимось звичним для себе способом, це одна з причин.
І, е, ну, це одна з причин. Другае, те, що стосується мене, да, це психологічні причини, да, які б я відмітила. Я б відмітила, що це історія, коли в мене є емоційні проблеми, ну, порушення емоційних зв'язків.
І це як травми розвитку. І тут вона може бути запущена ця система. Ну, я маю на увазівестися в діюгу.
Да, ми можемо формувати, бо наші батьки свої емоції проявляють через покупки. Я таким чином отримую любов. Так, дивись, скільки зараз іграшок у сучасних дітей.
Надмірна кількість. Ну, я не буду зараз намагатимуся не піти і сказати, що це шкідливо. 5-шсть - це прям те, що може опанувати дитина.
Більше не треба. А це історія втішання, наприклад. Да.
Тобто дуже багато дітей навкруги нас. Це історія, вона вона він вони плачуть. Що каже мама?
Підемо давай щось тобі купимо. Давай купимо. Немає часу.
Давай купимо. Да зате я тобі приніс. Я дуже багато мій чоловік втішає.
Каже: "Дам купимо тобі щось". Я хочу втриматися в рамках плану кожного разу. Ні, це один з типів.
Але я зараз кажу про травму розвитку. Не про травму розвитку, про обставини розвитку, де це головна мова. Угу.
Да, тобто ее найбільш ну використо використовують цю мову, мову подарунків, мову покупок, мову того, що визнають важність твою теж через покупку і так далі, і так далі. І в мене для того, щоб повернутися в емоційний стан, там, я не знаю, не любимо ми з тобою, але е турботи, любові до себе, я це роблю так, як зазвичай робили зі мною мої мої рідні. Угу.
Мої близькі, правильно? Треба собі щось купити, або себе нагодувати, або там себе приголубити умовно, тобто або себе виснажити, до речі, так само. Так.
Ну, бо коли я виснажую, коли я дуже втомлююся і так далі, втома є, наприклад, абсолютно права. Втома є ознакою того, що я живу правильно, я заслуговую на любов. Тобто це емоційна яма.
Тобто нам не вистачає любові і у такій формі ми компенсуємо цей біль, ну, порожнечі. Тобто я б сказала так, що якщо ми кажемо про шапоголізм, це історія, коли всі сумочки, перли, книжки падають в цю прирву. Ненаситима потреба.
Вона ненасичена, справжня. Вона через сурогатки наси насичується. Слухай, от дивись, е дійсно зараз собі думаю, що я часто, ну, лізу, якщо я буду відстежувати кожен раз, коли я, умовно кажучи, лізу на на шафу, люблю лізти, бо там багато всього різного.
Я можу там згадати, що мені треба була отака курточка. І сиджу, гортаю, да, і мене це реально заспокоює. Я не завжди купую, але ее але я зрозуміла, що дуже часто я це роблю в той момент, коли мені здається, що я відторгнена, що там, я не знаю, хлопець не відповідав, не писав там ще щось, е, там десь щось в стосунках.
Ну, тобто оцей момент купівлі чогось і нова сукня повертає мені впевненість. Але зараз знову ж таки ми можемо додати: "А давай згадаємо, як у нас вдома було. Бабуся шила мені речі, всі ці трапіканки, пам'ятаєш, там, да, ти мені шила все моє дитинство шила, тусечка, тобі подобається.
" Навіть коли я дуже маленька була, коли я ще казала: "Я піду в трусах гуляти". Постійно шила, вдягала. Коли я вже підліткою була і в нас з'явилися якісь гроші, ти згадай, ну, типа, чим ми займалися з татом?
Нескінченно вже в студентські роки. Це треба було вести мене по всім магазинам і купувати мені весь одяг, який в А як ти думаєш, чий це був шопоголізм твій чи наш з татом? От тоді, коли ти вже була студенткою, коли стоки з'явилися, а в нас гроші були.
Так. Да. І вам це доставляло задоволення.
Ну і мені теж. Ми ж купували те, що мені подобається. Тут дуже цікаво, да, якщо ми кажемо про травму розвитку, знаєш, шиття все ж таки - це турбота, це приміряння, це, ну, це не дуже про покупки все ж таки, да, це про речі, але все, але про одяг, я маю на увазі, чому ми на саме на одязі, саме на одязі, да.
Але коли ми кажемо про, наприклад, цю історію про нас з татом, про покупки, коли справді приїжджала і що тато казав? Все, девочки, поїхали. Да, пам'ятаєш це і от ну якось я починаю там було дуже багато любові, але ще дуже багато компенсації.
І це комплекс. Угу. Це вже історія більш зрілою, коли ми з татом були бідними студентами.
І оце задоволення я можу переживати, бо мені не вистачало речей. Я прям намріяна була, ее, що своїй дочці я можу купувати все, що завгодно. Е, а і особливо і в мене це було більш-менш нормально.
А тата, да, це дуже, ее, ну, він дуже ж пишався, що він може дозволити, що нарешті я можу дозволити купувати все, що сподобається і так далі, і так далі. Тобто ми можемо мати таку поведінку як компенсаторну, коли комплекс бідноодягненої дитини бідніше, ніж інші в школі, да? Пріоритетність на якомусь етапі, що гарно вдягнені люди чи там ті, хто мають багато, ну, бо чого ми можемо замінити, будь бочо це люди, ну, більш достойні, більш більш класні.
Я можу заповнювати цей комплекс, навіть не перевіряючи все ще, вважаючи, що, ну, так воно треба компенсувати, треба компенсувати і так далі, і так далі. Але ж це одночасно і відповідь на питання, чому у сучасних дітей так багато іграшок. Ну, ми просто неоднократно з моїми друзями розмовляли про те, що, да, там одна приставка на райони, ми всі ходили в гості до когось гратися.
Скиньте м'яч. Чому кричали скиньте м'яч? Бо м'яч був не у всіх, правильно?
Бо коли ти, ну, для того, щоб отримати це йо-йо, наприклад, ми ж не могли взяти гроші, піти купити йойо, да? Ми шукали ці кришечки від Кока-Коли, збирали їх там, йшли за цим йо-йо. Ну, бо ми ті люди, які гралися, ну, підпалюючи пух і підкладаючи кришечки від пива на рельси трамвайні, да, для того, щоб з них кепси вийшли, бо на кепси не було грошей.
І в принципі я можу зрозуміти своїх ровесників, які заходять в світ іграшок і в них падає забрала, бо ми такого ніколи не бачили. І чесно кажучи, я коли заходила для похресниці чи просто там для благодійності для дітей купувала подарунки, я в цьому світі іграшок в нас з Олександром Сергійовичем просто, ну, ми втратили втратили свідомість. Там у мене досі дома лежить какула.
От така плюшева акула. Навіщо вона мені? От скажи мені.
Ну, вона приносить мені радість досі, але все одно, ну, якби і може тому теж так багато цих іграшок і всього іншого. І тут дуже цікаво. Ну, по-перше, ви народилися у батьків, в яких і того, що в вас було було.
Якщо ви кажете скиньте м'яч, то нам, наприклад, треба було за якимось, наприклад, футбольним чим. Я пам'ятаю там своїх ровесників, взагалі на шкільний двір ходити, бо він був таки в школі. На ні з якого вікна його не броса, не кидали.
Ну, справді, це прям така, але це вже тоді про соціальні комплекси, да? Тоді ми кажемо про дефіцитарний устрій, про те, що всього було мало і так далі, і так далі. І ми маємо, наприклад, да, формування такої такого ступеня турботи вже в наявності надмірного надмірної пропозиції.
Але там народжується для мене. От мені здається, що дуже цікаво іноді дослідити, да, це умовно дефіцитарна зона, да, тобто погано жили досить батьки, які справді хочуть скупити весь магазин. Ти от зараз розповідаєш, а я пам'ятаю, як ті це вже тіпа третя причина у нас пішла, правильно?
Не емоційний провал, а компенсація вже соціальна. Я соціальна, да. Тобто соціа соціум грає дуже велику роль.
Чому саме туди я зміщуюся? Бо коли, наприклад, почали подаватися дитячі речі, ми з подругами, які мали вже до ну дорослих дітей, да, ми просто в нас ручки тряслися. Не тому, що ми онуків хотіли, а тому, що ми не могли повірити, що така краса може бути купуватися, бо ми це гаптували і так би нам хотілося грати в ляльок, да, зі своїми дітьми і так далі.
І хотілося скупити просто все. Чому? Ні.
І коли хтось казав, що десь є немовлятко, це прямо от як з твоєї какули. Тобто це історія переживання, яка і це не дуже прошупоголізм. А от наступна серія, коли без перерви цей дефіцит починає, ну, для мене, розвиватися взе вже в нарцисичну систему, коли наявність, кількість іграшок, тобто якість їх, а, не знаю, лейбли, ну, наймодніше і так далі, стає самоціллю, бо це додає мені ваги, додає мені поваги, додає мені значення.
щось додає мені статус і типа з'являється сумка в кредит. Да. Да.
З'являються діти, які навіть не опановують всі функції якогось гаджета або навіть не дуже вміють грати в щось, але вони вже знають, що це дорожче. Ми можемо по таке, ну, тут дуже цікаво, да, починається, да, з дефіциту, да, ми погано жили і давайте ми вас завалимо. А продовжується оцим оцим соціальним прикрашанням, соціальними павичами, да, коли це стає фасадом.
Нарцична частина мого я - це фасад повернений на сусідах, який, ну, власне так кожного разу. Е-е, і тоді я дуже боюся, і це стає нав'язливою ідеєю, хоча соціальна історія, але моєю конкретно нав'язливою ідеєю це історія, не дай боже, оці самі джинсові шорти, да, з з минулого сезону, бо що скажуть, да, бо значить не вистачає, або я людина, яка не розбирається в моді, або тобто це вже історія гонитви за тим, що в мене повинно бути. І це теж, ну, такий сув свого цінності свого я на фасадну частину.
Угу. І що поголізм як такий, навіть якщо ми кажемо про улюблені книжки, я думаю, що, е, ну, ти, наприклад, заводиш людину і каже: "Дивись, скільки в мене книжок". Було таке?
Ні, я можу просто розповідати і там або принести книгу і сказати: "Ой, в мене є класна книжка, хочу там почитаєш, там все таке". Але дивись, скільки в мене книжок. Ну, такого немає.
І в мене такого немає. Тобто навпаки, я починаю навіть трохи винною себе. А ти всі прочитала?
Я така: "Ні". Я Ну, в смислі, давайте так. Ну, типа дуже часто достатньо прочитати обкладинку.
Але ж не купувати, розумієш, да? Поки Віват не закриють по дорозі там, да? Дивись, ми маємо фасадну частину.
Навіть якщо це книжки, це можуть бути історія, коли, наприклад, людина ходить на всі театральні вистави. Не тому, що вона працює з цим, це її там захоплення, знання і так далі, тому що на всі прем'єри, тобто історія, в якій людина хоче, не хоче, але вона підтримує і вона перестає себе відчувати Угу. достатньо цінною для себе, я б сказала, без здатності купити будь-що, без Ну, тобто і тут комплекс, особистий комплекс.
Я була бідною дитиною чи там бідною студенткою чи взагалі відношуся до покоління, де дефіцит був звичайною формою, да, дуже перескакую. І тепер я, ну, пишаюся тим, що в мене не просто дефіцит, в мене надлишок. Угу.
І оце мені завжди цікаво, як людина переходить. Да, мені іноді думається, що дефіцитарність батьків, да, робить дітей отими нарцисичними, де просто, ну, повинно бути 30 іграшок, а не п'ять, бо зайдуть люди, да? Е-е, а що це в вас так мало?
Угу. А в нас вже і оте є, і така і плюшева акула, і плюшевий слон, і отакий ведмідь, і все на сві. А у вас чому?
А ви що, дітей своїх не любите? А що ви дітей своїх не любить? Тобто соціальні причини такої поведінки теж треба враховувати.
Ми соціально вразливі люди. Більше того, дуже ее ее часто ми думаємо про те, що ми при приблизно однаково а реагуємо на соціальну дійсність. Але вразливість в нас теж різна.
Якщо в нас сімейна система, да, має фільтри, тобто е дитині пояснюють, да, тобто вона фільтрує, вона критично мислить, да? А якщо е е система взагалі е побудована, наприклад, на концепції, що люди скажуть, то критичності там немає. І тут ще дуже цікава штука.
Підтримка цієї нарцисичності. Це продажі. Це продаж.
купіть і в вас буде все зашибісь. Ну, власне, так, я теж просто сиджу і думаю про те, що е є все-таки, ну, багато зараз говорять про культуру споживання як таку. Угу.
Угу. Саме масового споживання, саме споживання постійно оновлюваного, да? Тобто навіть ще 150 років тому, ну, навпаки, всі прагнули скоріше купити, ну, гостро модну річ мало хто прагнув купити, крім окремих денді, там, молодих людей в погемілі чи в еліті чи десь.
В основному люди прагнули купити щось, що навпаки прослужить довше і так далі. Тобто, ну, це про те, що ми з тобою розмовляли і про стандарти краси і все інше, да? ще 150 років томунь протнею цією про те, що треба відповідати певним стандартам красоти, треба отаке пір'я, а не таке в тому сезоні.
Займалися тільки дуже багаті люди, яким нема більше чим зайнятися. А світ споживання величезний зараз, да, виніс оці балійські проблеми багатих людей, виніс їх на всіх, так і всіх стимулює споживати. І в тому, що в тебе має бути щось модне, щось суперстильне.
І воно буквально наступного сезону вийде з моди, зато в йде щось, щось інше. І там і навіть ці книжки, да, от така от вона прям все одно там буде якась піар-кампанія, ти розумієш, що треба це прочитати обов'язково ти тоте ти що це людина не культура, не підтримуєш сучасну українську літературу, а ми тільки ну і так далі. Це все постійно несеться і максимально зосереджено на тому, щоб тобі треба було купувати нове, нове, нове, нове, нове, нове, більше, більше, більше, більше.
Навіть у всіх цих іграшок в них постійно є четверта, п'ята, шоста, сьома серія, да? Тобто ніби то, ну просто нам ще пощастило, що всі тамгочі були плюс-мінус однакові. Просто яйця різного кольору.
Ну в мене, пам'ятаєш, в вигляді собаки був тамогоч жовтий такий собака. В мене у всіх були яйця, в мене собака. Ну не суть, але ну в цілому вони мало чим розрізнялися.
Якщо би в сучасному світі були томучі, то вони були би як айфони. Ну, 10-й, 11-й, 12-й презентаці. ще маємо, да, якщо ми визнаємо за собою вразливість, ми не тільки маємо історію розвитку, ми не тільки маємо історію, ну, під, я б сказала так, умовно підліткового віку комплексу, який, ну, потребує компенсації пропрацювання, да, е, але і соціальний тиск відносно того, що я, як людина успішна, можу, маю, да, мушу купувати все, що мені заманеться.
Це не дуже вже про компульсивну таке, що значить я не можу купити. І я втрачаю, ну, взагалі здоровий глуст. Я, ну, розщеплююся.
В мене аддикція стає чимось дуже важливим. Займає дуже багато місця, яке я б прис і використання ресурсу. Але є ознаки, як можна все ж таки продіагностувати.
Ми з тобою там вже показали, де воно виникає, да? Але все ж таки у людини, ее, яка нас зараз слухає, е-е, ну, виникає питання: а як же від, ну, відрізнити, ну, просто історію покупок, просто історію, ну, сучасного світу, де покупки стимулюються, е, пропонуються і так далі від того, що про що вже треба е хвилюватися хвилюватися, да? Це історія, е, коли ми можемо помітити чотири етапи, я б сказала.
Це історія наростання стресу, напруги, психічного болю, дискомфорту, да, на піку якого ми починаємо іти за покупкою. Треба щось робити, да, тобто взагалі і так далі. Ну, просто, да, перше, що виникає, як з чим цим обійтися, перше, що виникає, купить.
Ну, як випить. Угу. Да.
купить, що купить там по поритися, подивитися. Це може бути не там не пряма покупка, да, наприклад, але вже готовність до покупки. Ну, це перша ідея, яка виникає при напруженні стресі.
Угу. Ее важких емоційних якихось переживаннях, да. Друга історія, це історія, коли напруга справді зникає, коли я це роблю.
Клікнула, дійшла до мого пила, да? І в мене виникає таке прям різке полегшення. Угу.
Дуже адективна поведінка. Так. Та але цей це переживання, цей видих, він доволі короткий.
Він знижує напругу, ну, як рюмка алкоголю. Угу. То таке видихнув, але потім вона знов росте.
Ти знов повертаєшся і так далі. І так далі. Між першими і другими джинсовими шортами переривчик небольшой.
Да. Тобто ми маємо коротку радість. Оцей дофамін зараз дійду, куплю, все буде зашибісь.
Ендорфін. Вау, в мене це є. Е-е і дуже е різке, ее е охолодження воно вже не Тобто сама покупка стає важливіша за річ, яку ти купив.
Угу. Да. Тобто покупка, як діє, приносить тобі полегшення.
Все. І вона відразу знецінюється. Вони вже куплені, вони вже не цікаві.
Ну, надінує ці шорти, не надінуть ці шорти. Це вже І е-е третя історія. Після цього е-е виникають тривога і сором.
Угу. Дуже коротка радість. Потім, Боже, вони ж там 30т 200 пар е взуття на підборах.
Навіщо мені ще одна ее будь-що ми можемо підставити будь-яку покупку, навіть якщо це курси. Да. Мене не вистачає.
Краще б я витратив цей ресурс на те, на те, на те. Але, тобто, я, е, спочатку переживаю оп'яніння покупкою, а потім похмілля важке. Угу.
Да. Я ходжу, я починаю видумувати там причини. Я починаю, наприклад, казати: "Я комусь подарую, або це згодиться, або мої гроші хочу і трачу".
Я починаю навіть виправдовуватися перед собою. Угу. І четверта історія - це коли ефект цієї покупки стає все більш і більш коротким.
Угу. І оце прямо для мене в цьому сенсі, коли є чотири ознаки, коли я починаю відмічати, да, що мені частіше треба йти за покупками, що мені дуже коротка радість від цієї покупки, що в мене дуже-дуже сильне похмілля, коли я каюся, пояснюю комусь. виправдовуюсь перед кимось або перед самою собою, захищаю, нападаю на тих, хто кажуть: "Навіщо тобі?
" Навіть якщо це дуже делікатно сказано: "Тобі в тебе все є". І так далі, і так далі. І коли я кожного разу бачу, що проміжки між такими переживаннями стають коротшими і коротшими, а задоволення все меншим і меншим.
От тоді треба йти і розбиратися, бо оце той самий шопоголізм, який свідчить про глибокі емоційні, психічні проблеми, з якими треба розбиратися. Бо як і будь-яка адикція, це дозволяє не бачити з основного. Да, це дуже схоже і тільки на початку, коли спочатку це хоча б пластир, який просто заклеюємо цю хворобливу зону, да, але під пластирем продовжується процес.
Якби ж він хоч зупинявся, а потім пласти пластир взагалі стає шкідливим, він посилює процес. Угу. Та тому з цим треба йти розбиратися.
Якщо це просто усвідомлені покупки, любов дарувати комусь ці покупки, насолодження здатності їх робити, усвідомленість навіщо, здатність зупинитися, здатність змінити пріоритетність. Угу. Тобто мені звичайно хочеться, але в пріоритеті зараз донат і ти такий: "Все, да, будь-коли".
Да. Або зараз можу, да? Або це історія про контакт і про любов.
Ну, коли, наприклад, ми кажемо така таке враження, що ні, оцей спосіб в висловлювання любові, він поганий. Ні, він непоганий. Якщо він заходить людині, який і він не єдиний, то чому б ні?
Якщо це емоційна радість обох людей. Якщо ти дитині справді ти радієш, йдеш обирати і кажеш: "Господи, давай купимо оцей конструктор, оце е залізницю дитячу там, я не знаю, е, якщо купуєш, це просто про моє материнське, да, купуєш якесь платтячко, щось я бабусю згадала, він каже: "Я купила такий". Ну, це прямо, ну, це не шопоголізм.
Це пряма відкрита радість, яка, ну, переживається через речі. Це здорова нарцисична історія прикрашання з'являтися в світі і так далі, в тому числі і книжками і так далі. А от якщо ми бачимо таких такі чотири ознаки, е коли наша поведінка стає сильнішому сильнішим сильнішою за наш вибір, це вже не привід, а причина іти і розбиратися.
От власне і все. Про шпагалізм. Щось іще тебе?
Нет. Ну, я чисто фіналізувати, бо хотіла, що, ну, очевидно, що шопоголізму чи онніоманії в мене немає. Та, тобто, це більш-менш контрольовані речі.
Але, ну, дійсно, в мене бувають моменти, коли я купила прям сиджу, думаю: "Навіщо купила, що я з цим буду робити? " Та ну, е, відбувається це в момент, ну, умовно душевної слабкості, там, тривожності якоїсь чи ще чогось, так? Ну, коли купуєш і навіть це не те, що дуже було потрібно і воно може бути там ча буває таке не того розміру ще якесь, ну, тобто явно не виважена якась покупка або там вона нікуди не вписується, не зрозуміло, що з нею робити.
Е, і зазвичай в такі момент ти починаєш ставити собі ці запитання, чи нема в мене цієї проблеми. Ну, тобто я от хотіла якраз і спитати, що в принципі це нормально іноді робити ці покупки нераціонально і ну вона зайва. Тобто, ну, це для деяких лю, ну, окей, може бути, правильно?
Ну, мені іноді е історія таких, е, жорстких обмежень, е, вона мені, е, видається небезпечною, бо час від часу ми і справді стихійні і втішаємо себе звичним способом, да? Але, наприклад, це не вганяє нас в борги або не робить нас тими людьми, які віднімають у когось заради того, щоб якимось чином і так далі. Час від часу ми можемо як цукерочки з'їсти.
Навіть якщо ми за здорове харчування, мені здається, що коли оце так гайки закручують, то це історія перекосу, яка насправді буде витісняти, забороняти щось таке, що є, ну, дуже люблять це казати дитячою частиною і так далі. Чи може в мене загостритися комплекс отої бідної дитини і такий ти йдеш і раптом ти бачиш те, що тобі зараз не потрібно вже ти переріс, да? І такий куплю.
Ну, це прям, ну, чисте задоволення. Воно іраціональне з точки зору покупки акули або там, не знаю, я ее іраціональність, аби або але емоційна насиченість. Досі історії е приладів для мильних бульбашок мене просто вражають.
Угу. Бо це просто дуже красиво. Так.
І то, що мені сьомий десяток, це ірраціональна покупка, але емоційно я зріла людина, яка просто може є привід закупити, бо я їду там на пікнік і я приїжджаю і така дивіться, що я привезла. Це машина по виготовлен бульбашети. Всі такі щасливі, я щаслива.
Потім якщо я емоційно насичуюся, не закриваю емоційну прірву, а справді саме цієї дієми це нормально. І час від часу зі мною стається ірраціональна або але емоційно наснажуюча покупка. Так що це історія ніколи, тільки з жорстким розрахунком.
І я коли я ж завжди піс перед темою завжди, ну шукаю, що люди кажуть, та що читають і так далі, і так далі. І раптом в шопоголізмі треба навчати дітей витрачати гроші. Це економічна грамотність.
Думаю, ну якось воно не стикується. Все ж таки ми кажемо про поведінку, про мотиви поведінки і про здатність її контролювати не в жорстких, а в розумних дозах. Да.
Само самоконтроль як здатність критично відноситися до того, що з тобою відбувається. От все. Ну чудово.
Е-е, я радію, що в мене нема приводів тривожитися з приводу всіх покупок, які я роблю. Е-е, я сподіваюся, вам було цікаво, можливо, пізнавально. Напишіть, що ви найбільше любите купувати.
А може, навпаки, ви нічого не купуєте і вам важко щось купувати. Таких людей я теж знаю. Не забудьте поставити нам лайк, написати коментар, підписатися на канал, якщо ви досі не підписалися і тим більше, якщо ви досі не дивилися жодного з наших випусків, подивіться, в нас вже 40 серій на всі, по-моєму, можливі теми.
Ви точно знайдете для себе щось цікаве у списку відтворення Я спитаю в мами. Е, дякуємо, що були з нами. Не забувайте про донати за посиланням в підписі до відео і в першому коментарі.
Всі донати ми відправляємо на армію, але кожен ваш донат - це сигнал нам про те, що ми недарма робимо свою роботу, що ви там десь є, ви нас дивитися, ви знаєте, що ми цінуємо кожного і кожного з вас, для вас працюємо. Вот. Короче, напишіть, якщо ви хочете ще нас бачити.
До зустрічі в наступних випусках. І про теми, які цікавлять все, це для нас дуже актуально. Що саме, про що б хотіли.
40 подкастів, конечно, добре, але та ми вже устали, поняли? Це як дома, коли питаєш чоловіка: "Любий, що ти будеш на вечерю? " Він каже: "Що приготуєш, то й буду".
І ти думаєш: "Боже, я кожен день вигадую, що приготувати. Просто попроси". Ну так, ми дійсно вигадуємо ці теми, придумаємо, шкамо, що нам цікаво, але завжди любимо, коли ви пишете про що цікаво вам.
І дуже часто беремо ці теми і нам Так. Так. Дякую тобі.
І тобі дякую. До зустрічі. Пока.
